«Право України» — щомісячний науково-практичний юридичний журнал України. Його співвидавцями є Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Міністерство юстиції України, Генеральна прокуратура України, Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Національної юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого, Академії правових наук України.

Заснований у 1922 р. як орган Народного комісаріату юстиції. Упродовж свого існування залежно від стану та етапів розвитку держави і її правової системи (1922—1991 рр.) журнал змінював назви, але тематичний стрижень його витримувався на протязі усіх років: «Вестник советской юстиции Украины» (від січня 1922 р.), згодом «Вестник советской юстиции» — «Вісник радянської юстиції», «Червоний юрист» (лютий—березень 1926 р.), «Червоне право» (березень 1926 р. — грудень 1930 р.), «Революційне право» (березень 1931 р. — травень 1941 р.). Журнал видавався спочатку в Харкові, мав свої філії у Києві, Одесі, Катеринославі, Артемівську, Полтаві та Москві. З 1935 р. «Революційне право» починає виходити у м.Києві.

Вже з першого номера журнал чітко окреслив свої тематичні розділи. Це — провідні статті загального державно-політичного характеру, теоретичні розробки з різних галузей права, висвітлення практики правоохоронних органів, судів, арбітражу, порушувалися дискусійні питання, давалася інформація про правове життя. Належна увага в журналі приділялася правничій термінології. Активними авторами наукових статей протягом багатьох років були, зокрема, професори М.Гродзинський, В.Трахтеров, В.Гордон, В.Корецький, С.Ландкоф, пізніше — Г.Матвєєв, Д.Сусло, С.Тихенко та багато інших.

Видання журналу «Революційне право» було перерване війною (останній номер — від травня 1941 р.). У період з 1945 по 1958 р. в Україні не існувало жодного періодичного юридичного видання науково-практичного спрямування.

В 1957 р. було прийнято рішення про поновлення випуску юридичного журналу, який цього разу дістав назву «Радянське право» і був органом Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Прокуратури республіки та Сектора держави і права Академії наук УРСР. Головним редактором журналу став заступник міністра юстиції В.Зайчук (1957—1964 рр.).

Журнал прийняв естафету від довоєнного видання і водночас розвивав нові напрями, зумовлені потребами часу. Навколо нього сформувався численний авторський актив з відомих науковців і юристів-практиків, які багато зробили для підвищення авторитету права, закону, юридичної професії. З 1964 по 1977 р. журнал очолював Д.Панасюк, з 1977 до 1995 р. — Ю.Вербенко.

Набуття Україною незалежності призвело до багатьох змін в державно-правовому житті нашого суспільства. З 1992 р. журнал почав виходити під назвою «Право України», зберігаючи і продовжуючи всі кращі надбання своєї проблематики та тематики. Нині його видавцями є Міністерство юстиції України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Генеральна прокуратура України, Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Академія правових наук України, Національна юридична академія ім.Ярослава Мудрого. Головний редактор журналу О.Д.Святоцький.