Викладена концепція належить до теорії соціальних інститутів. Об'єктом дослідження є правовий принцип соціальності (соціокультури) і інститути, побудовані за правовим принципом.

Мета концепції – формування лібертарно-юридичної інституціональної теорії, що розрізняє інститути (а також культури, цивілізації) правового і силового (потестарного) типів, включаючи державність – інститути формування і здійснення публічної влади.

Концепція будується на основі сучасного інституціоналізму – на противагу легістиці, яка обмежує об'єкт дослідження офіційними текстами. Інституціоналізм дозволяє виявляти реальні соціальні норми (системи норм, інститути) і, зокрема, мати адекватні уявлення про реальне співвідношення правового і силового регулювання, про заявлені та дійсні функції державності.
Запропонована типологізація соціокультур дозволяє розрізняти цивілізаційні типи, в яких домінував правовий принцип (греко-римська античність, капіталізм), і цивілізаційні типи, в яких панували потестарні основи (деспотизм, комунізм), а також визначити змішані цивілізаційні типи, в яких стикаються правові та потестарні основи соціальності (західний і східний типи феодалізму, західний і східний типи соціал-капіталізму). Причому в змішаних зберігається відповідний культурний код – правовий або потестарний, що перешкоджає принциповим цивілізаційним змінам: такі зміни відбуваються лише остільки, оскільки цивілізація рано чи пізно гине, і на її місці формується нова, можливо, протилежного типу. Отже, так як російська цивілізація будувалася за потестарним типом, всі її зміни відбуваються лише в межах цього типу соціокультури, і вона не може трансформуватися в цивілізацію правового типу.