У статті представлена класифікація соціальних протиріч, обумовлених економічними, моральними та ідеологічними деструктивними процесами, що відбулися та відбуваються в Україні. Це допоможе у подальшому об’єктивно оцінити їхню роль у системі криміногенної детермінації. Метою статті є кримінологічний аналіз правової природи соціальних протиріч від загальносоціального до індивідуального рівнів, обставин та факторів, що їх викликають, та їхньої ролі у системі детермінаційних зв’язків, що зумовлюють злочинність. Виходячи з цього протиріччя розглядаються крізь призму соціологічного підходу як взаємодія протилежних суспільно значимих відносин, що пов’язані з розбіжностями між інтересами та цілями різних соціальних груп і спільнот, інтересами особи та суспільства. Встановлено, що соціальні протиріччя впливають на формування ціннісних орієнтацій, які створюють внутрішню основу особистості, мають певну автономність та виконують функцію механізму саморегуляції поведінки. Відмінність та природою, мобільністю, вразливістю до зовнішнього впливу, що визначає інтеграцію в нові стереотипи поведінки, зокрема злочинної. Порушуються питання впливу соціальних протиріч на правосвідомість, правову культуру особи на індивідуальному рівні в умовах демократичного суспільства. Автори доходять висновку, що розв’язання соціальних протиріч та мінімізація їхніх негативних наслідків сприятиме зниженню показників злочинності та криміногенної напруги у суспільстві, сформує підґрунтя для поважного ставлення до закону, сприятиме дотриманню правових норм (правомірній поведінці) виходячи з усвідомлення їхньої справедливості та користі для особи і суспільства. Стверджується, що належний рівень правової інформативності щодо чинного законо давства, його об’єктивності та справедливості формує правильне ставлення до його виконання, а відповідно – відіграє значну роль у запобіганні злочинності та правовому вихованні особистості.