Назва статті Референдум у системі державного режиму представницької демократії
Автори

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету “Києво-Могилянська академія” (Київ, Україна) ukluch@ukr.net

 

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 10/2019
Сторінки [95-112]
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2019-10-095
Анотація

Стаття присвячена проблемі інтегрування референдуму як способу здійснення народовладдя у систему режиму представницької демократії сучасної держави.

Народовладдя розглядається як суспільно-політичне явище, правовим вираженням якого є юридична категорія демократії; останню слід відрізняти, зокрема, від типу ідеології чи виду політичного процесу. У конституційно-правовому сенсі демокра тію можна кваліфікувати як принцип права, що закріплюється у конституції. У контексті правової теорії держави цей принцип є правовою вимогою стосовно форми державного режиму.

Сучасне сутнісне розуміння демократичного державного режиму як способу здійснення влади засноване на концепції “демократії цінностей” (“озброєної демократії”), яка протиставляється “процедурній демократії”. Таке розуміння заперечує необмеженість предмета рішень, що приймаються шляхом демократичних процедур, і передбачає захист основних суспільних цінностей від посягання будь-яким способом. Категорія “демократії цінностей” по суті поєднує вимогу процедурної демократії та принцип верховенства права у межах концепції конституціоналізму. Конституція держави повинна закріпити не лише основні демократичні процедури формування і функціонування влади, а й ті базові цінності, сформульовані у вигляді основних конституційних принципів, які підлягають особливому захисту і не можуть бути змінені шляхом демократичної процедури.

Розрізнення прямої і представницької демократії базується не лише на способі здійснення влади народу, а й на предметі безпосереднього народного волевиявлення. Суть представницької демократії полягає в тому, що народ шляхом безпосереднього волевиявлення через вибори формує персональний склад виборних органів та, опосередковано, похідних від них, яким надає можливість протягом обмеженого часу здійснювати визначені конституцією владні повноваження від імені народу. Пряма демократія передбачає, що народ шляхом безпосереднього волевиявлення приймає зобов’язальне рішення по суті певної проблеми. І представницька, і безпосередня демократії базуються на прямому волевиявленні народу, однак лише безпосереднє прийняття народом зобов’язального рішення може вважатися безпосереднім здійсненням влади народом.

Вибори і референдум є формами безпосереднього народного волевиявлення і реалізуються через загальне голосування. Однак критерієм прийняття рішення референдуму є не лише участь виборців у голосуванні, а й підтримка чіткої відповіді на питання референдуму більшістю виборчого корпусу.

“Консультативні референдуми”, які не мають прямих юридичних наслідків і служать формами вираження суспільної думки щодо поставленої проблеми, мають лише політичне значення і не можуть вважаться формою здійснення влади народом.

Стверджується, що сучасна демократична держава можлива лише як держава представницької демократії, а окремі інститути прямої демократії можуть інтегруватися у сучасний державний режим з урахуванням їх епізодичної ролі для прийняття рішень. Таке інтегрування здійснюється у формі імперативного або факультативного референдуму. Перший конституційно наділений виключною сферою повноважень. Особливістю другого, можливого лише за народною ініціативою, є те, що проблема, якій він присвячений, віднесена до сфери повноважень певного органу системи представницької демократії. Тому застосування факультативного референдуму породжує конфлікт повноважень такого референдуму з органами представницької демократії.

 Запровадження інституту факультативного референдуму вимагає чіткого нормативного регулювання для досягнення узгодженого і безконфліктного функціонування елементів прямої демократії, інтегрованих у систему державного режиму представницької демократії. 

Ключові слова народовладдя; державний режим; представницька демократія; пряма демократія; референдум
References

Bibliography

Authored books

1. Beramendi and others, Direct Democracy: The International IDEA Handbook (International IDEA 2008) (in English).

2. Cronin T, Direct Democracy: The Politics of Initiative, Referendum, and Recall (Harvard Universiti Press 1989) (in English).

3. Sokala A, Michalak B, Uziębło P, Leksykon prawa wyborczego i referendalnego oraz systemów wyborczych (Lex, Wolters Kluwer Polska 2013) (in Polish).

4. Barabash Yu, Narysy z konstytutsiinoho prava [Essays on Constitutional Law] (Pravo 2012) (in Ukrainian).

5. Kliuchkovskyi Yu, Pryntsypy vyborchoho prava: doktrynalne rozuminnia, stan ta perspektyvy zakonodavchoi realizatsii v Ukraini [Principles of Electoral Law: Doctrinal Understanding, Status and Prospects of Legislative Implementation in Ukraine] (Vaite 2018) (in Ukrainian).

6. Kolodii A, Pryntsypy prava Ukrainy [Principles of Law of Ukraine] (Iurinkom Inter 1998) (in Ukrainian).

7. Koroleva-Bosordi N, Osnovy konstitucionnogo prava Shvejcarii: uchebnoe posobie [Foundations of Constitutional Law of Switzerland: Study Guide] (Justinian 2009) (in Russian).

8. Shapoval V, Suchasnyi konstytutsionalizm [Modern Constitutionalism] (Iurinkom Inter 2005) (in Ukrainian).

9. Stsiborskyi M, Natsiokratiia [Nationocracy] (Derzhavna kartohrafichna fabryka 2007) (in Ukrainian). 10. Zhakke Zh-P, Konstitucionnoe pravo i politicheskie instituty [Constitutional Law and Political Institutions] (Jurist 2002) (in Russian).

 

Edited books

11. Arblaster E, ‘Kliuchovi idei demokratii’ [‘Key Ideas of Democracy’] v Protsenko O (upor), Demokratiia: Antolohiia [Democracy: An Anthology] (Smoloskyp 2005) (in Ukrainian).

12. Dvorkin R, ‘Svoboda, samovriaduvannia ta volia narodu. Chy mozhlyva sohodni demokratiia?’ [‘Freedom, Self-Government and the Will of the People. Is Democracy Possible Today?’] v Gosepat Sh ta Lomann G (red), Filosofiia prav liudyny [Human Rights Philosophy] (Nika-Tsentr 2012) (in Ukrainian). 13. Izenzee J i Kirhhof P (izd), Gosudarstvennoe pravo Germanii [State Law of Germany], t 1 (In-t gosudarstva i prava RAN 1994) (in Russian).

14. Petryshyn O, ‘Narodovladdia – osnova demokratychnoi pravovoi derzhavy’ [‘Rule of People – the Foundation of a Democratic State Governed by the Rule of Law’] v Sviatotskyi O (vidpov red), Vlada v Ukraini: shliakhy do efektyvnosti: Vseukrainskyi forum uchenykh-pravoznavtsiv [Power in Ukraine: Ways to Efficiency: All-Ukrainian Forum of Legal Scholars] (In Iure 2010) (in Ukrainian).

15. Rudych F (red), Politychnyi rezhym i narodovladdia v Ukraini: politolohichnyi analiz [Political Regime and Democracy in Ukraine: Political Analysis] (IPiEND 2011) (in Ukrainian).

16. Shapoval V, ‘Referendum: Ukraina i mizhnarodnyi dosvid’ [‘Referendum: Ukraine and International Experience’] v Koliushko I ta Pashkova N (red), Referendum. Dosvid Ukrainy ta yevropeiski standarty [Referendum. Ukrainian Experience and European Standards] (TsPPR 2016) (in Ukrainian).

17. Slidenko I, ‘Teoretychni ta konstytutsiini zasady narodnoho suverenitetu’ [‘Theoretical and Constitutional Foundations of People’s Sovereignty’] v Kampo V ta Savchyn M (red), Konstytutsiia i narodnyi suverenitet v Ukraini: problemy teorii i praktyky realizatsii [The Constitution and People’s Sovereignty in Ukraine: Issues of Theory and Implementation Practice] (Chas druku 2008) (in Ukrainian). 18. Vodiannikov O, ‘Demokratiia i konstytutsiia: maibutnie odniiei idei’ [‘Democracy and the Constitution: the Future of One Idea’] v Kliuchkovskyi Yu, Pryntsypy vyborchoho prava: doktrynalne rozuminnia, stan ta perspektyvy zakonodavchoi realizatsii v Ukraini [Principles of Electoral Law: Doctrinal Understanding, Status and Prospects of Legislative Implementation in Ukraine] (Vaite 2018) (in Ukrainian).

 

Journal articles

19. Auer A, ‘Constitutional Justice and Direct Democracy’ (1996) 14 Science and Technique of Democracy 163 (in English).

20. Barabash Yu, ‘Okremi pytannia modernizatsii konstytutsiinykh zasad vyborchoho prava Ukrainy’ [‘Some Issues of Modernizing the Constitutional Foundations of Electoral Law of Ukraine’] (2013) 5 Pravo Ukrainy 51 (in Ukrainian).

21. Boryslavskyi L, ‘Zahalni zasady konstytutsiinoho ladu: pryntsyp narodovladdia ta formy yoho zdiisnennia’ [‘General Principles of the Constitutionally Established Order: the Democracy Principle and Its Implementation Forms’] (2002) 37 Visnyk Lvivskoho un-tu. Seriia yurydychna 211 (in Ukrainian).

22. Kliuchkovskyi Yu, ‘Vybory yak instytut predstavnytskoi demokratii’ [‘Elections as an Institution of Representative Democracy’] (2013) 1 Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy 43 (in Ukrainian).

 23. Majackij M, ‘Demokratija kak sud’ba’ [‘Democracy as Destiny’] [2004] 2(42) Logos 8 (in Russian). 24. Shapoval V, ‘Stanovlennia konstytutsionalizmu v Ukraini: problemy teorii’ [‘Establishment of Constitutionalism in Ukraine: Issues of Theory’] (1998) 5 Pravo Ukrainy 25 (in Ukrainian).