Назва статті Правове регулювання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою і розвиток народовладдя
Автори

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри державознавства і права Національної академії державного управління при Президентові України (Київ, Україна) vic_mel@ua.fm

 

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 10/2019
Сторінки [113-129]
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2019-10-113
Анотація

Суспільною реальністю в Україні є поєднання відчуження від влади значної частини громадян із реалізацією політичної активності поза легальними формами та засобами. Значною мірою це зумовлено недосконалістю правового регулювання політичної участі населення. Положення Конституції України стосовно референдуму за народною ініціативою зберігають декларативний характер, відсутній дієвий механізм їх практичної реалізації. Серед широкої громадськості і в наукових колах такий референдум розглядається швидше як засіб досягнення власних цілей тими чи іншими владними суб’єктами, аніж інструмент реального народовладдя. Незважаючи на закріплення цієї форми з 1991 р., вона використовувалася тільки один раз, оцінки цього використання неоднозначні. Протиріччя між суспільною потребою в осмисленні стану і перспектив вдосконалення правового регулювання референдуму за народною ініціативою та недостатністю уваги наукової громадськості до цього питання зумовило звернення до теми дослідження.

Метою статті є формулювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення змісту правового регулювання референдуму за народною ініціативою на основі осмислення наявної практики такого регулювання, національного та зарубіжного досвіду й потреби подальшого розвитку народовладдя в Україні.

Розглянуто положення Конституції України, які визначають предмет референдумів за народною ініціативою. Доведено відсутність необхідної визначеності законодавства і можливість його неоднозначного тлумачення. Обґрунтовано використання цієї форми безпосереднього народовладдя виключно для здійснення установчої та законодавчої влади. Показано можливість конкуренції між народом й обраним ним парламентом при здійсненні законодавчої влади та висловлено міркування щодо можливих засобів досягнення узгодженості. Проаналізовано проблему проголошення референдуму за народною ініціативою. Запропоновано термін проголошення визначити безпосередньо в Основному Законі. Наголошується на важливості встановлення більш жорстких вимог до визначення дійсності та результату конституційних референдумів. Висловлені пропозиції щодо врегулювання про цедури референдуму в частині встановлення вимог до законопроєктів, які виносяться на голосування.

Стан правового регулювання референдуму за народною ініціативою дає підстави стверджувати, ймовірніше, про відсутність такого регулювання. Пропонується визначитися з доцільністю збереження цього виду референдуму. У випадку позитивної відповіді запропоновано внести низку змін до Конституції України з метою досягнення необхідної визначеності її положень. Нагальним вважається прийняття закону про всеукраїнський референдум та відображення у ньому висловлених пропозицій.

 

Ключові слова правове регулювання; всеукраїнський референдум; народна законодавча ініціатива; предмет референдуму; установча влада; законодавча влада; проголошення референдуму
References

Bibliography

Authored books

1. Atamanchuk H, Teorija hosudarstvennoho upravlenija: kurs lektsij [Theory of State Administration. Course of Lectures] (Iurid lit-ra 1997) (in Russian).

2. Shapoval V ta Kornieiev A, Istoriia Osnovnoho Zakonu (konstytutsiinyi protses v Ukraini u 1990-1996 rr.) [History of the Basic Law (Constitutional Process in Ukraine in 19901996)] (Folio 2011) (in Ukrainian).

 

Journal articles

3. Bilan S, ‘Rehuliuvannia referendumu v yevropeiskomu pravi’ [‘Regulation of a Referendum in European Law’] (2017) 3 Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo 189 (in Ukrainian).

4. Kunenko I, ‘Problemy pravovoho rehuliuvannia referendumu yak formy uchasti hromadian u konstytutsiinomu protsesi v Ukraini’ [‘Problems of Legal Regulation of the Referendum as a Form of Citizen Participation in the Constitutional Process in Ukraine’] (2009) 45 Derzhava i pravo 236-37 (in Ukrainian).

5. Tepliuk M ta Yushchyk O, ‘Pravovi problemy zminennia Konstytutsii Ukrainy’ [‘Legal Problems of the Revision of the Constitution of Ukraine’] (2007) 12 Pravo Ukrainy 4 (in Ukrainian).

6. Venher V, ‘Vseukrainskyi referendum yak instrument obmezhennia povnovazhen parlamentu’ [‘All-Ukrainian Referendum As a Tool To Limit Powers of the Parliament’] (2015) 168 Naukovi zapysky NaUKMA 30 (in Ukrainian).

 

Dissertations

7. Riabchenko T, ‘Referendum yak forma bezposerednoi pravotvorchosti ukrainskoho narodu (teoretychni aspekty)’ [‘Referendum As a Form of Direct Law-making of the Ukrainian People (Theoretical Aspects)’] (dys kand yuryd nauk, Nats ped un-t im M P Drahomanova 2015) (in Ukrainian).