Назва статті Адвокатура – служіння громадське
Автори

ректор Вищої школи адвокатури, партнер юридичної компанії “EQUITY” (Київ, Україна) 1miklosh@ukr.net

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 12/2019
Сторінки [42-53]
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2019-12-042
Анотація

Стаття стосується етичних норм, на яких базується робота адвокатів, вимог до публічної поведінки адвоката в умовах молодої української держави. Мета статті – окреслити громадське призначення професії адвоката в умовах реформування правосуддя.

У статті зазначається, що адвокатура, поряд із прокуратурою, є невід’ємною частиною системи правосуддя. Для успішної роботи адвоката та надання громадянам кваліфікованої юридичної допомоги адвокат повинен володіти прийомами адвокатської техніки, тобто сукупності методів, технічних прийомів, навичок, які він використовує у процесі своєї діяльності як захисник, для того, щоб надавати своїм клієнтам кваліфіковану правничу допомогу. Судова реформа, яка здійснюється в Україні, запозичення у кримінальний процес елементів англо-американської системи права, розширення можливостей адвокатів шляхом впровадження принципу “отруєного дерева, яке дає отруєні плоди”, змагальності, права захисника на вступну промову поставило перед адвокатурою вимоги щодо переосмислення своєї ролі у судовому процесі. Істотні зміни, внесені у Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р. (КПК України 2012 р.), поставили на порядок денний нові, додаткові теоре тичні та практичні завдання і перед підготовкою студентів вищих юридичних закладів. Це означає, що юридична освіта повинна органічно поєднувати доктринальні знання і практичний досвід. Зазначається, що нині відбувається конвергенція (зближення) континентальної системи права з англо-американською. Наголошено, що у КПК України 2012 р. зі змінами це зближення реалізовано. Відзначено існування феномену очевидного перебільшення місця і ролі досудового слідства в Україні як у доктрині, так і на практиці. Звертається увага на те, що адвокати повинні враховувати ідеологію американської доктрини, в якій ідеться, що судовий процес – це спектакль, поставлений двома режисерами: прокурором й адвокатом. Підтримано позицію представниці Харківської школи права А. Панової про доцільність використання замість поняття “докази” словосполуки “фактичні дані” на етапі досудового слідства. Наведено приклад незаконних методів слідства, які ще трапляються у практиці правоохоронних органів. Критично оцінюється позиція поданого до Верховної Ради України законопроєкту про можливість звільнення судді за скасоване рішення.

 

Ключові слова етичні норми; мораль; порядність і добросовісність; доказове право; недопустимі докази
References

Bibliography

Authored books

1.Panova A, Vyznannia dokaziv nedopustymymy u kryminalnomu provadzhenni [Recognizing Evidence as Inadmissible in Criminal Proceedings] (Pravo 2017) (in Ukrainian).

 

Journal articles

2. Aleksandrov A, ‘“Pohvala” teorii formal’nyh dokazatel’stv’ [‘“Praise” of the Theory of Formal Proofs’] (2002) 4 Izvestija vuzov. Pravovedenie 34-7 (in Russian).

 

Websites

3. Zeikan Ya, ‘Posada suddi v Ukraini: skilky suddiv nam potribno?’ [‘The Position of Judge in Ukraine: How Many Judges Do We Need?’] (Racurs.ua, 29.10.2019) <https://racurs. ua/ua/2474-posada-suddi-v-ukrayini-skilky-suddiv-nam-potribno.html> (accessed: 20.11.2019) (in Ukrainian).