Назва статті Підтвердження повноважень адвоката: презумпція добросовісності
Автори

докторка юридичних наук, професорка, суддя Великої Палати Верховного Суду (Київ, Україна) yanovskaya.a@ukr.net

 

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 12/2019
Сторінки [204-220]
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2019-12-204
Анотація

Авторитет державних органів спирається на владні повноваження і підтримку всього державного апарату, натомість авторитет адвокатури має одну опору – суспільну довіру. Довіру, як відомо, досить важко здобути і легко втратити, особливо у такій конфліктній сфері, як робота адвоката в суді. Участь у вирішенні правових конфліктів вимагає від адвоката дотримання певних морально-етичних вимог, які він реалізує під час виконання своїх повноважень.

Аналіз існуючого у сфері адвокатури наукового доробку свідчить про епізодичність вивчення проблематики підтвердження повноважень адвоката. Однак, як свідчить судова практика, вже на етапі підтвердження своїх повноважень як представника чи захисника в адвокатів виникають певні проблеми, які потребують не тільки нормативної визначеності, а й зміни сприйняття адвокатів як рівноправних учасників правовідносин у судах, які дотримуються комплексної системи етичних засад адвокатської діяльності, що передбачає добросовісне використання адвокатами своїх професійних прав.

Метою статті є вирішення наукового завдання щодо аналізу та систематизації підходів у судовій практиці стосовно належного підтвердження повноважень адвоката у судовому процесі в Україні та обґрунтування доцільності запровадження презумпції добросовісності дій адвоката щодо підтвердження своїх повноважень.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Водночас є певні відмінності щодо підтвердження повноважень адвоката в різних видах судочинства. Крім переліку документів, який має бути подано для підтвердження повноважень адвоката, також у судовій практиці існує певна неузгодженість щодо обов’язковості подання оригіналів документів, що посвідчують повноваження адвоката у суді. Також у судовій практиці щодо належного підтвердження повноважень адвоката у судовому процесі дискусійним залишається питання стосовно правильного заповнення обов’язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги. Крім того, слід пам’ятати, що відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе безпосередньо адвокат. При цьому чинним законодавством України передбачено кримінальну та дисциплінарну відповідальність адвоката за надання недостовірних даних в орде рі. Зокрема, у ст. 4001 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність адвоката за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а також умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правової допомоги. Дисциплінарна відповідальність адвоката за надання недостовірних даних в ордері настає в порядку розділу VI Закону України “Про адво катуру та адвокатську діяльність”.

Очевидно, що застосування судом правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися з урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Водночас формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судо вий розгляд. Варто зауважити, що багатьох проблем, які виникають під час підтвердження адвокатом своїх повноважень як представника чи захисника в різних видах судочинства можна було б уникнути, якби суди, оцінюючи правомочність адво ката на здійснення тих чи інших процесуальних дій, застосовували презумпцію добросовісності реалізації адвокатом своїх договірних зобов’язань щодо надання професійної правової допомоги. Загалом, адвокат, який у своїй діяльності дотримується не тільки норма права, а й етичних засад, має дотримуватися певних вимог, що свідчитимуть про чесність, сумлінність і відповідальність його як представника чи захисника прав та законних інтересів учасника судового провадження. Дотримуючись означених вимог, адвокат створюватиме об’єктивні умови для презюмування його добросовісності судом.

Аналіз і систематизація підходів у судовій практиці щодо належного підтвердження повноважень адвоката у судовому процесі в Україні надали змогу зробити такі висновки: 1) підтвердження повноважень адвоката як представника чи захисника у судовому процесі є важливим етапом реалізації ним своїх професійних прав та обов’язків; 2) надмірний формалізм із боку суду при здійсненні перевірки правомоч ності адвоката в судовому процесі здатен призвести до порушення права на доступ до суду, що, зі свого боку, є складовим права на справедливий судовий розгляд; 3) сьогодні, на жаль, відсутня єдність судової практики в питаннях підтвердження повноважень адвокатом, що обумовлено недостатнім нормативним урегулюванням таких проблемних питань, як вичерпний перелік документів, що підтверджують повноваження адвоката, та чітка регламентація порядку оформлення ордеру як основного документа, що підтверджує повноваження адвоката; 4) з метою забезпечення права на доступ до суду та з урахуванням запровадження кримінальної відповідальності адвокатів за неправдиве повідомлення суду про свої повноваження, доцільним є запровадження презумпції добросовісності при здійснен ні судами перевірки повноважень адвоката як представника чи захисника в судо вому процесі.

 

Ключові слова повноваження адвоката; презумпція добросовісності; адвокатська етика; забезпечення доступу до правосуддя; правовий пуризм; договір про надання правової допомоги; ордер
References

Bibliography

Authored books

1. Merezhko A, Dogovor v chastnom prave [Private Law Contract] (Justinian 2003) (in Russian).

 

Dictionaries

2. Ozhegov S, Slovar’ russkogo jazyka [Dictionary of the Russian Language] (Russkij jazyk 1984) (in Russian).

3. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Great Explanatory Dictionary of Modern Ukrainian] (Busel V uklad i holov red, Perun 2002) (in Ukrainian).

 

Journal articles

4. Zeller B, ‘Good faith – The Scarlet Pimpernel of the CISG’ (2001) 6 International Trade and Business Law Review 227 (in English).

5. Chubokha N, ‘Pryntsyp dobrosovisnosti u tsyvilnomu pravi Ukrainy’ [‘The Principle of Good Faith in the Civil Law of Ukraine’] (2013) 2 Porivnialno-analitychne pravo (in Ukrainian).

6. Kiriukhin D, ‘Kontsept spravedlyvosti v davnorymskii filosofii ta pravi’ [‘The Concept of Justice in Ancient Roman Philosophy and Law’] (2011) Spetsvypusk “Hileia (naukovyi visnyk)”: Zbirnyk naukovykh prats (in Ukrainian).

7. Kuznecov A і Pronіna M, ‘Funkcii prezumpcij v prave i ih znachenie v pegulipovanii otraslevyh obshhectvennyh otnoshenij’ [‘The Functions of Presumptions in Law and Their Significance in the Regulation of Sectoral Shared Relations’] (2010) 4 Juridicheskaja tehnika (in Russian).

8. Stefanchuk M, ‘Dobrosovisnist yak oznaka pravomirnoi povedinky fizychni osoby v tsyvilnomu pravi’ [‘Integrity as a Sign of Legitimate Behaviour by Individuals in Civil Law’] [2015] 1(5) Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: “Iurydychni nauky” (in Ukrainian).

 

Dissertations

9. Viktorova N, ‘Konvencija OON o dogovorah mezhdunarodnoj kupli-prodazhi tovarov 1980 g.: tolkovanie i primenenie nacional’nymi sudami gosudarstv’ [‘United Nations Convention on Contracts for the International Sale of Goods 1980: Interpretation and Application by National Courts of States’] (diss kand jurid nauk, 2006) (in Russian).

 

Електронна версія Завантажити