Анотація |
У статті розглянуті три концепції суб’єкта права, визначено відмінності між демократичною і тоталітарною моделями правосуддя. На думку автора, метою демократичного правосуддя є реінтеграція індивіда в комунікативний простір шляхом визнання його як правового суб’єкта. На відміну від класичного для юриспруденції поняття суб’єкта права, поняття правового суб’єкта інтегрує в собі формально-юридичний та психологічний підходи до визначення його сутності. Правовий субєкт — це носій невідчужуваної людської гідності, який вільно приймає рішення у конкретній ситуації і відповідає за них. Для актуалізації здатності людини бути правовим суб’єктом потрібні відповідні інституційні умови, про які правосуддя нагадує суспільству, вказуючи на розрив між політикою та правом і встановлюючи дистанцію в правовому спілкуванні. Однак будь-яка концепція суб’єкта права обмежує правознавця необхідністю дотримуватися певної наукової традиції. Крім того, вона нав’язує реальності модель предмета правової науки. У результаті суб’єкт права залишається непочутим і тільки деякі з його структурних елементів виявляються схопленими в акті рефлексії. |