| Анотація |
У статті аналізується структура теоретичного знання в правознавстві і місце в ній загальної теорії права, виявляються виміри «загальності» загальної теорії права і джерела цієї «загальності». При цьому автор виходить із такого положення, що загальна теорія права вивчає право як родове явище найбільш загальних родових ознак, характеристик, елементів права, правової дійсності, які іманентні всім правовим явищам. Ця об'єктно-предметна «загальність» загальної теорії права конкретизується за допомогою показників (вимірів), які автором позначені виразом «квантори загальності», запозиченим із логіки і математики. Як такі пропонується виділити три групи кванторів: квантор галузевої загальності (загальність для всіх галузей права), квантор темпоральної (часової) загальності (загальність у різних координатах часу, по осі часу з минулого через сьогодення в майбутнє) і квантор спатіальної (просторової) загальності (необмеженість теоретичних положень і понять загальної теорії права вузькими у просторі межами, їх загальність для всіх правових систем). Кожному з них відповідають свої джерела загальнотеоретичних узагальнень. Автор дійшов висновку, що загальнотеоретичне пізнання права може бути повним, репрезентативним, адекватним реаліям лише в тому випадку, якщо будуть прийняті до уваги всі вищезазначені три квантори загальності, інакше кажучи, якщо його доменом стануть загальні елементи правової дійсності, які незмінно зустрічаються у всіх галузях права, у всіх правових системах минулого і сьогодення. |
| Ключові слова |
загальнотеоретичне правознавство, загальна теорія права, квантори «загальності», право, правові системи, національна правова система, міжнародне право, право Європейського Союзу. |
.png)
