Назва статті Надзвичайний стан як умова обмеження права на свободу мирних зібрань
Автори

кандидат юридичних наук, начальник сектора моніторингу Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (м. Прилуки, Україна) NIKOLAS783@ukr.net

 

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 4/2019
Сторінки [183-195]
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2019-04-183
Анотація

Наявні геополітичні та соціально-економічні умови, у яких перебуває Україна, зумовлюють процеси розвитку її державності, розбудови громадянського суспільства, привносять до сфери розуміння та здійснення права на свободу мирних зібрань свої особливості, зміст яких є недослідженим. Сьогодні Україна перебуває у буремному періоді, який характеризується введенням надзвичайного або воєнного стану в окремих її регіонах.

Метою статті є дослідження особливостей обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань в умовах надзвичайного стану.

Спираючись на лінгвістичне розуміння, увібравши доктринальний та легальний досвід розуміння змісту поняття “умова” у поєднанні з іншими терміно-поняттями, доходимо висновку про те, що умову слід розуміти як зовнішні обставини, які забезпечують реалізацію, здійснення чи функціонування явища, процесу, котрі характеризують специфіку здійснення взаємних прав та обов’язків суб’єктів, що потрапили у вказані обставини.

Обґрунтовано, що правовий режим надзвичайного стану може впливати на здійснення права на свободу мирних зібрань, однак його адміністративне запровадження – Указом Президента України, який може містити пряму вказівку на заборону мирних зібрань, не може бути правовою, з огляду на конституційність, принцип верховенства права та законність, підставою заборони чи обмеження здійснення такого права. Правовий режим надзвичайного стану як зовнішня обставина позначається на здійсненні права на свободу мирних зібрань суб’єктів, що потрапили у вказані обставини. Прийняття ж рішення про заборону чи обмеження здійснення права на свободу мирних зібрань залишається виключною прерогативою адміністративного суду, який, ухвалюючи таке рішення, користується власним розсудом, що визначає можливість ухвалення подекуди протилежних рішень (заборонити, обмежити здійснення права на свободу мирних зібрань або відмовити у задоволенні адміністративного позову). Встановлення Указом Президента України про введення надзвичайного стану заборони масових заходів є втручанням у розсуд адміністративного суду (нині законним втручанням, оскільки прямо передбачений у нормах Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”), яке обмежує судовий розсуд в ухваленні рішення за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування щодо обмеження чи заборони у реалізації права на свободу мирних зібрань, схиляючи суд до ухвалення однозначного та наперед відомого рішення – заборони здійснення права на свободу мирних зібрань. Отже, надзвичайний стан як умова здійснення права на свободу мирних зібрань істотно впливає на здійснення цього права, а за умови встановлення прямої заборони на проведення масових заходів призводить до заборони здійснення права на свободу мирних зібрань на території, де введено надзвичайний стан.

 

Ключові слова умова обмеження права; надзвичайний стан; заходи обмеження конституційних прав; право на свободу мирних зібрань
References

Bibliography

Authored books

1. Zakaliuk A, Kurs suchasnoi ukrainskoi kryminolohii: teoriia i praktuka [Course of Modern Ukrainian Criminology: Theory and Practice] (In Yure 2007) (in Ukrainian).

 

Edited books

2. ‘Umova’ [‘Condition’] v Slovnyk ukrainskoi movy [Condition. Dictionary of Ukrainian] 1979 (in Ukrainian).

 

Journal articles

3. Durmanenko O, ‘Teoretychnyi analiz ponyattia “pedahohichni umovy” v konteksti monitorynhu vyhovnoi roboty y vyschomu navchalnomu zakladi’ [‘A Theoretical Analysis of Concept “Pedagogical Terms” is in the Context of Monitoring of Educator Work in Higher Educational Establishment’] [2012] 7(90) Molod i runok (in Ukrainian).