Доктринальне обґрунтування практичного розгляду прецедентів щодо забезпечення та порушення прав мігрантів перебуває у полі зору представників різних галузей науки. Воно також є предметом комплексних міжнародно-правових, політичних, історичних, економічних, демографічних, антропологічних і соціальних досліджень. Однак стрімкий динамічний розвиток, обумовлений різними факторами міграційних процесів, та його інституціоналізація вимагають прискіпливого і ретельного наукового аналізу деяких важливих питань, таких як міграційна проблема, вплив права на міграцію, політичні та раціональні стимули для міграції, розгляд інтерпретації таких справ Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ, Суд) для подальшого і всебічного врегулювання міграційної політики як на європейському, так і на національному рівня. Хоча робляться конкретні кроки для створення міцної нормативної бази для визнання і забезпечення прав людини у відповідь на нинішні виклики і системні недоліки національного правозахисного механізму, проблеми міграції та надання притулку є досить актуальними й гострими.

Метою статті є аналіз доктринальних підходів і правових позицій ЄСПЛ при наданні інтерпретацій у галузі міграції.

Використання методології дослідження було обумовлено специфікою предмета дослідження. Основою дослідження став комплексний підхід до аналізу, що поєднує в собі широкий спектр філософських, загальнонаукових, спеціальних наукових і правових методів. Таким чином, діалектичний метод дав змогу обґрунтувати закономірний характер формування еволюційного підходу до тлумачення рішень ЄСПЛ. Антропологічний підхід акцентував увагу на місці й ролі людини в процесі правового тлумачення. За допомогою герменевтичного методу розкрито поняття категорій “мігрант”, “права мігрантів”, “притулок”, а також зміст доктринальних підходів і правових позицій Суду, а системний метод відобразив взаємозв’язок між ними. Статистичний метод дав змогу кількісно узагальнити практику ЄСПЛ у сфері міграції та надання притулку, а порівняльний метод – провести порівняльний аналіз доктринальних підходів, використаних Судом при розгляді різних категорій питань міграції в різні періоди його діяльності.

Доведено, що ЄСПЛ використовує багато доктринальних підходів, при цьому він наголошує на необхідності дотримуватися принципу широкої свободи розсуду. У справах про депортацію іноземців, засуджених за кримінальний злочин, Суд дотримується принципу пропорційності. Більшість справ, що розглядаються ЄСПЛ щодо мігрантів, пов’язані з наданням притулку. Інтерпретаційна діяльність Суду спрямована на виявлення перешкод до надання притулку та формулювання принципу заборони відмови, якщо прохач притулку був змушений покинути свою країну внаслідок різних обставин, таких як гуманітарна криза, невибіркове насильство, реальна загроза/небезпека, відмова в правосудді або незаконне затримання чи засудження у результаті явно несправедливого судового розгляду в країні проживання, або процесуальних порушень відносно мігрантів тощо. ЄСПЛ також зосередився на оцінці ризиків ненадання притулку, зокрема жорстокого поводження, і сформулював принцип переваги надзвичайної вразливості дитини, який превалює над статусом незаконного перебування іноземця на території держави.