Назва статті Проблема невиконання судових рішень як порушення права власності у практиці Європейського суду з прав людини. Український аспект. Від Hornsby до Ivanov
Автори

заступник Міністра юстиції України – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заслужений юрист України (Київ, Україна)  ivan.lishchina@gmail.com

 

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 3/2020
Сторінки [233-255]
DOI https://doi.org/10.33498/louu-2020-03-233
Анотація

Право власності, закріплене в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), у разі визнання Євро пейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому така форма порушення цього права, як невиконання судових рішень, становить найбільш серйозну проблему серед тих, що були констатовані ЄСПЛ стосовно України.

 Мета статті – вивчити історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо невиконання судових рішень як порушення права власності, перехід фокусу суду з законодавчих та адміністративних перешкод щодо виконання судових рішень проти приватних осіб на невиконання рішень проти державних орга нів і підприємств у в’язку з браком коштів у бюджеті. Особливу увагу приділено різновидам порушень права на виконання судових рішень, притаманних Україні, зокрема, відсутність коштів на виконання соціальних обов’язків держави та законодавчо встановлених мораторіїв на виконання рішень проти державних підприємств.

Автор робить висновок, що невиконання судового рішення становить порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції тільки тоді, коли таке невиконання пов’язане з державою. Невиконання рішення проти приватної особи у зв’язку з відсутністю в останньої коштів, порушенням ЄСПЛ, імовірніше за все, не буде. Державне втручання у виконання судового рішення може мати дві форми: а) обме ження чи заборона примусового виконання рішення або б) відсутність коштів у держави, коли рішення ухвалено безпосередньо проти її органу.

Пілотні рішення щодо невиконань Росією (Burdov 2) та Молдовою (Olaru) мали успіх, вимагаючи для Росії прийняття одного закону про компенсацію за тривале невиконання рішень та для Молдови – скасування одного закону про безоплатне надання житла та встановлення компенсації. Водночас Ivanov, який не пропонував конкретних методів вирішення проблеми та приводив до єдиного знаменника різні за суттю форми невиконання судових рішень, успіху не мав та, здається, був прийнятий завчасно.

 

Ключові слова право власності; поняття “майно” в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; невиконання судового рішення; мораторій на виконання судових рішень
References
Електронна версія Завантажити