Податковий обов’язок, який мають реалізовувати юридичні та фізичні особи на території України, має безумовний та імперативний характер. Значення його належного виконання складно переоцінити, адже податкові надходження станов лять питому вагу доходів як державного, так і місцевих бюджетів. Важливість реалізації податкового обов’язку підкреслюється і підходом нормотворця, який надав йому конституційних витоків, закріпивши у ст. 67 Конституції України обов’язок кожного сплачувати законно встановлені податки і збори.

Безумовно, невиконання такого важливого обов’язку має наслідком притягнення винних осіб до відповідальності, що є одним із проявів державного примусу. Проте цьому передує застосування цілої низки заходів податкового примусу, які мають більш широке змістовне навантаження, аніж притягнення до відповідальності. Частина з них має забезпечувальне спрямування, а частина – компенсаційне, але у сукупності вони спрямовані на досягнення загальної мети: отримання коштів від реалізації податкового обов’язку, а у разі його порушення – забезпечення можливості стягнення податкового боргу.

Метою статті є побудова концептуальної моделі застосування засобів податкового примусу при виконанні податкового обов’язку.

На підставі аналізу нормативних і наукових джерел розроблено низку концептуаль них засад до побудови системи заходів податкового примусу, окреслено характерні риси окремих їх різновидів, диференційовано мету застосування. Пильна увага приділена окремим вадам нормативного закріплення засобів забезпечення виконання податкового обов’язку в Україні, визначено проблемні аспекти встановлення характеру деліктних відносин, що можуть складатися між платниками та контролюючими органами.

Охарактеризовано доктринальний підхід щодо превалювання імперативності при обранні засобів впливу на поведінку підконтрольних учасників податкових відносин. При цьому зроблено акцент на можливості застосування окремих засобів податкового примусу не тільки щодо платників, а й до інших учасників податкових відносин, зокрема й до контролюючих органів у разі неналежного виконання ними процедур проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Надано розширену класифікацію організаційно-правових форм податкового примусу, охарактеризовано й поділено на групи учасників податкових відносин у процесі застосування податкового примусу, аргументовано доцільність урахування ступеня обтяжливості обраного контролюючим органом заходу податкового впливу на діяльність платників податків. Запропоновано графічну модель системи засобів податкового примусу при забезпеченні виконання податкового обов’язку, яка враховує основні статистичні та динамічні аспекти їх застосування.