Стаття присвячена дослідженню теоретичних і практичних проявів концепту верховенства права у цивільному судочинстві.

Мета статті – розкриття окремих змістовних елементів принципу верховенства права у цивільному судочинстві як одного з фундаментальних принципів судочинства, що має універсальний характер, охоплює всі сфери правового регулювання і галузі судочинства. Аналіз зазначених складників верховенства права здійснюється під кутом зору діяльності адвоката як представника прав і законних інтересів особи у цивільному судочинстві. Додатковим фокусом дослідження є інтерпретація практики найвищих судових органів України, яка торкається різноманітних аспектів реалізації принципу верховенства права.

Основні результати дослідження полягають у тому, що авторкою здійснено тлума чення верховенства права як концепту, на якому побудована філософія сучасного судочинства, правозастосування й праворозуміння. Верховенство права як справедливість – це мегапринцип та універсальний стандарт, який охоплює всі сфери правового регулювання і галузі судочинства. Вся діяльність судової системи у глобальному вимірі має бути спрямована на відновлення порушення балансу справедливості й верховенства права як метазасад, а також окремих їх складників. Надано характеристику окремим складникам верховенства права у цивільному судо чинстві, зокрема доступу до суду, вмотивованості рішень суду, ефективним засо сам правового захисту, виконанню судового рішення.

 У висновку зазначено, що доступ до суду в цивільному судочинстві забезпечується сукупністю процесуальних інструментів, спрямованих на подолання правових і фактичних перешкод при зверненні особи до суду. Належний стан організації судової системи, який включає наявність достатньої кількості суддів для розгляду справ, забезпечення територіальної наближеності судів, створення гідних умов для розгляду й вирішення справ суддями та судової діяльності адвокатів є важливою гарантією забезпечення доступу до суду.

 Належна мотивація рішень суду в цивільному судочинстві є важливим складником принципу верховенства права, і полягає у ретельному дослідженні й оцінці всіх аргументів, представлених сторонами, всіх обставин справи, правової кваліфікації спірних правовідносин, із викладенням їх у рішенні суду. Відсутність мотивів у рішенні суду порушує баланс процедурної та змістовної справедливості, може бути ознакою свавілля й не відповідає загальновизнаним міжнародним стандартам належного правосуддя.

Захист цивільного права може вважатися ефективним, якщо він усуває наявні фактичні та юридичні перешкоди, які виникають під час користування цим правом, забезпечує поновлення стану, який існував до настання обставин, які обмежили право. Ефективний засіб правового захисту не лише надає можливість реалізувати належне особі з огляду на закон або цивільно-правову угоду суб’єктивне право, а й розпоряджатися конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Виконання судового рішення є невід’ємною частиною здійснення правосуддя, кінцевою його стадією, на яку поширюються всі гарантії справедливого судового розгляду, передбачені ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення мети правосуддя не буде здійснено, якщо кінцеве ухвалене рішення суду не буде виконано.