Конкурентна політика держави слугує складовою її економічної політики, яка має на меті оптимізувати діяльність ринків, стимулювати учасників ринку до змагання в умовах добросовісної конкуренції, захистити права споживачів, суб’єктів малого бізнесу тощо. Реалізація конкурентної політики можлива лише через застосування дієвих механізмів, за допомогою яких з’явиться можливість забезпечити здорове й безперебійне функціонування ринкової економіки загалом. З огляду на це конкурентна політика держави і законодавство про економічну конкуренцію мають враховувати як вплив процесів глобалізації, що стирають автономію національних ринків, так і необхідність захисту національного товаровиробника. Проте нині ситуація законодавчого регулювання конкурентних відносин є доволі гострою, а багато питань залишається відкритими і потребують вирішення на законодавчому рівні. Ідеться, зокрема, про прогалини в самій структурі законодавства, його розгалужений характер; дефінітивні проблеми, як-от існування в конкурентному праві великої кількості оцінних понять, які не мають чіткого визначення ні на рівні законів України, ні на підзаконному нормативно-правовому рівні. Наявні також суттєві недоліки й у процесуально-правовому забезпеченні правозастосовної діяльності у сфері економічної конкуренції.

Спираючись на результати аналізу сучасного стану конкурентного законодавства, авторка наголошує, що чинні норми не лише застарілі, а й дуже розпорошені. Звісно, за таких умов уряд має наполегливо й плідно попрацювати, щоб їх систематизувати й кодифікувати. Будь-яка модернізація, а тим більше реформування, системи законодавчого забезпечення економічної конкуренції та осучаснення приписів деяких актів потребують насамперед концептуальної ясності щодо самої феноменології економічної конкуренції в умовах сьогодення, прогнозування напрямів її трансформації та розвитку, постановки чітких функціональних завдань стосовно перегляду характеру і змісту правового регулювання в означеній сфері. Усі ці та багато інших проблем мають бути вирішені при розробленні сучасної конкурентної політики держави.

Мета статті – довести необхідність систематизації всіх нормативно-правових актів у сфері конкурентного права за допомогою ухвалення низки кодифікованих актів – Конкурентного кодексу України, Конкурентного процедурного кодексу України і Кодексу України про конкурентні правопорушення. Вказане має неабияке значення, оскільки дасть змогу узгодити всі норм конкурентного права, уніфікувати категоріальний апарат і термінологію, що використовується в конкурентному законодавстві, гармонізувати із нормами міжнародного права. Крім того, вкрай актуальним є створення оптимальної системи засобів і способів правового регулювання економічних відносин поряд із застосуванням організаційно-господарських механізмів.