Сьогодні особливої актуальності набувають питання, пов’язані з узгодженням зустрічних обов’язків на рівні “держава – платник податків”.

Мета статті полягає у визначенні конструкції зустрічного узгодження обов’язків держави та платника податків на прикладі функціонування правового механізму податку на додану вартість у контексті діяльності підприємств критичної інфраструктури.

Констатовано, що традиційний погляд на характеристику природи податкових відносин через акцент виключно на регулювання та гарантування своєчасного виконання обов’язків платника податку виглядає дещо спрощеним. Загальну конструкцію упорядкування поведінки учасників податкових відносин треба коригувати залежно як від типу платника, так і від характеру складової податкового обов’язку в широкому сенсі.

Зазначено, що не можна характеризувати податок лише в контексті системності імперативних обов’язків щодо регулювання поведінки зобов’язаної особи. Цілісна конструкція податку передбачає і мету акумуляції коштів публічного суб’єкта через надходження коштів від сплати податків. Умовність податкового платежу передбачає і виконання обов’язку з боку держави та територіальних громад. Тобто податок – це кошти, які в імперативному режимі передає платник державі чи територіальній громаді з обов’язковою умовою витрачання їх на загально-суспільні цілі та потреби.