Діяльність із розслідування кримінальних правопорушень потребує реалізації широкого кола завдань правоохоронних органів, серед яких одним з основ них завдань визнається протидія кримінальним правопорушенням. Сьогодні середовищем вчинення більшості останніх є кіберпростір. Телекомунікаційна мережа, комп’ютерна інформація та інші елементи такого середовища будуть предметом, знаряддям та/або засобом широкого кола злочинних посягань – від сфери національної безпеки до відносин власності. Десятиліттями в криміналістиці приділялася увага проблемам розслідування лише тих діянь, які докладно описані як кіберзлочини в Конвенції про кіберзлочинність, що, звісно, не відповідало умовам часу.

Метою статті є дослідження протидії кримінальним правопорушенням, учиненим у кіберпросторі, як нового напряму криміналістичної науки.

У статті визначені й описані складнощі, що виникають на шляху успішності теоретичних розробок, і перспективи дослідження окремих структурних одиниць визначеного наукового напряму.

Встановлено, що структурно науковий пошук учених у цьому напрямі можна активізувати для вирішення двох груп завдань: 1) формування концептуальних засад протидії таким правопорушенням; 2) визначення структурних одиниць вказаного напряму, зокрема напрямів формування методик розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі; відповідно, розроблення останніх.

У результаті аналізу криміналістичної діяльності з протидії злочинності та на підставі наявних розробок у галузі філософії, кібернетики та телекомунікаційних технологій конкретизовані вихідні загальнотеоретичні положення у досліджуваному науковому напрямі криміналістики. По-перше, виокремлено два рівня злочинної діяльності у кіберпросторі, зокрема: 1) сукупність одиничних злочинів, що мають взаємозв’язок за розвитком; 2) злочинні технології. По-друге, криміналістичну класифікацію цієї множини правопорушень визнано підґрунтям розроблення комплексної методики (теоретико-методичних засад) розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі. По-третє, обґрунтовано, що полімотивованість злочинної діяльності у кіберпросторі є принциповим підходом при розв’язанні питань оптимізації протидії відповідній категорії правопорушень. По-четверте, спільний аналітичний підхід до процесу протидії кібрзлочинам уповноважених на це суб’єктів і ситуаційну обумовленість визнано ключовими аспектами побудови та реалізації тактичних операцій при розслідуванні кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі.