Статтю присвячено доктринальному дослідженню проекту закону № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» в частині міжнародного комерційного арбітражу. На підставі аналізу останніх досягнень світової юридичної науки, автором було запропоновано цілу низку конкретних пропозицій до проекту Господарського процесуального кодексу України в частині міжнародного комерційного арбітражу та, зокрема, пропонується виключити з тексту законопроекту № 6232 положення, якими встановлюється не арбітрабельність визначених суб’єктом законодавчої ініціативи категорій спорів. Також автором було запропоновано зміни, імплементація яких дозволить забезпечити насправді проарбітражний підхід до тлумачення арбітражних угод. Більше того, з огляду на необхідність досягнення еквілібріуму між можливістю порушення права на судовий захист — у разі вибору процесуальної форми направлення до арбітражу у вигляді припинення провадження у справі — та ймовірністю здійснення процесуальних диверсій шляхом багаторазового подання позовних заяв у справах, предмет яких охоплюється обсягом арбітражної угоди — у разі залишення позову без розгляду — автор дійшов висновку про доцільність зміни процесуальної моделі направлення сторін до арбітражу з залишення позову без розгляду на зупинення провадження у справі.