| Анотація |
На основі аналізу існуючих у кримінології визначень поняття «злочинність» автор доводить необхідність при висвітленні ставлення громадянського суспільства до злочинних проявів обов’язково характеризувати роль і завдання держави у цій сфері. Хоч у тексті Конституції України терміни «злочинність», «боротьба зі злочинністю» майже не використовуються, вивчення змісту норм Основного Закону дає підстави для висновку, що він, фактично, містить потужний комплекс конституційно-правових норм антикримінальної спрямованості. Проте, на думку автора, у країні, особливо протягом останніх трьох-чотирьох років, виявилася кричуща невідповідність між вимогами Конституції, поточного законодавства щодо забезпечення прав і свобод людини, протидії злочинності та реальними діями влади. У статті висвітлюється процес різкого підвищення соціальноправової активності населення під час масових виступів кінця попереднього — початку нинішнього року, які автор характеризує як «антикримінальне повстання», реакцію здорової частини громадянського суспільства на дії криміналізованої влади. З метою поєднання зусиль громадянського суспільства й оновленої влади пропонується прийняття довгострокової Антикримінальної стратегії України (Стратегії протидії злочинності), розкриваються її завдання, зміст, етапи. |
.png)
