Розглядаються проблемні питання інституційної спроможності модернізації державної служби України в умовах дії нового Закону України «Про державну службу». Обґрунтовуються ключові напрями інституційного посилення державної служби України: визначення статусу державних службовців; удосконалення організаційних засад управління державною службою; відновлення інституту державних секретарів. Автори звертають особливу увагу на розрив між здобутками адміністративно-правової науки та реальними запитами державного і суспільного розвитку, що, відповідно, негативно позначається на якості законодавчих актів. Зроблено висновок про необхідність збереження «інституційної пам’яті» та наступництва в умовах інституційної модернізації державної служби України.