Анотація |
У статті розглядаються проблемні питання припинення дії індивідуальноправових актів публічної влади. Пропонується розрізняти формальноогічну неможливість прийняття акта і юридичну недопустимість його прийняття. У першому випадку йдеться про логіко-юридичні межі дискреційних повноважень публічної влади щодо скасування власних актів. Необхідними передумовами виникнення правомірних очікувань приватних осіб слугують як формальні, так і матеріальні підстави. До перших належить дія юридичних актів, адресатом яких виступає приватна особа. До других — існування конкретних благ і прагнення особи до користування ними, яке одержує статус правомірного, легітимується згаданими актами. Акти публічної влади, якими припиняється дія раніше виданих індивідуальних юридичних актів, що стали підставою для виникнення у приватних осіб майнових інтересів, виступають формами легалізації й офіційної легітимації перерозподілу суспільних благ. Обмеження вільного розсуду органів влади у сфері прийняття вказаних актів має на меті недопущення адміністративного свавілля, охорону стабільності відносин, які виникли, та певності правового становища приватних осіб. |