| Назва статті | Що залишилось від європейської економічної конституції? Меланхолійний панегірик |
|---|---|
| Автори |
Йоргес К.
|
| Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (англомовна версія) |
| Випуск | 3 / 2013 |
| Сторінки | 76 - 103 |
| Анотація | У статті автор припускається думки, що зусилля, спрямовані на лікування дефіциту демократії в Європі, також будуть спрямовані й на соціальну проблематику процесу європеїзації. Це стало викликом у новому масштабі. Європа почала свій шлях інтеграції як просте економічне співтовариство. Конституційні перспективи німецького ордолібералізму були досить привабливими в епоху його формування. Європейські держави мали подвійну структуру згідно з ордолібералізмом: на наднаціональному рівні це проявляється у економічній раціональності та системі неспотвореної конкуренції. Політику (соціального) перерозподілу необхідно залишити на розсуд держав — членів Європейського Союзу. Цю доктрину змінили у 1970–1980 рр., довершивши Валютним союзом і Пактом про стабільність і зростання. Маастрихтське рішення Конституційного суду Німеччини затвердило її конституційність. Однак, нова динаміка і прагнення до «ще більш тісного союзу» в Маастрихтському договорі призвела до зміцнення Європейської регуляторної політики та розширення сфери їх дії, які були несумісні з ордоліберальною спадщиною. Руйнування Економічної Конституції не стало початком покращення соціального дефіциту Європи. Ані відкритий метод координації, ані прихильність до «соціальної ринкової економіки», зазначені в Угоді про Конституцію Європи, і навіть ненові соціальні права не можуть забезпечити достатньо концептуальні та політично виправдані підстави для завершення цього процесу. |
| Ключові слова | законність, відкрита координація, економічне право, Пакт про стабільність і зростання, держава загального добробуту, Європейський Конвент. |
| References | |
| Електронна версія | Завантажити |