Стаття стосується дещо залишеного на узбіччі соціологічногоаспекту верховенства права. Вивчення верховенства права передбачає отриманнявідповідей на два взаємопов’язаних питання щодо нього. І тільки після цьогоз’явиться можливість визначити, якою має бути правова система відповідно доверховенства права. Перше питання становить мету верховенства права, або цінність, покладену в його основу, тобто те, чого воно прагне досягнути (це філософська складова). Друге питання — це те, що у світлі цієї цінності ми повинні мати усуспільстві і правовому порядку задля досягнення цієї цінності. Останнє обумовлює приділення уваги соціологічним, політичним (і економічним) передумовам.Хоча обидва названі питання є важливими, автор зосереджується саме на другомуз них. Він досліджує соціальний фундамент права і верховенства права, вказуючина складний характер останніх та їх змінюваність у різні часи та у різних контекстах.Юристи ж зазвичай, навпаки, обговорюють верховенство права як ніби воно є явищем, що його можна визначити з використанням специфічних юридичних інституціональних атрибутів, які мають бути там, де є верховенство права. Однак, якщомета верховенства права та його соціальні і політичні передумови не беруться доуваги, інституційні рішення, що їх зазвичай пропонують ті, хто просуває верховенство права, здебільшого «зависають у повітрі». Навіть якщо вони і працюють деінде, в інших місцях вони зазнають поразки, що демонструють багато програм зізміцнення верховенства права. Інституційні рішення мають ґрунтуватися на розумінні цінності, що лежить в основі верховенства права, а також на конкретнихсоціальних і політичних умовах того середовища, де ми намагаємось його відшукати.У світлі тієї цінності і тих умов можна поставити питання, які юридичні інституційнізаходи — у цьому суспільстві і у цей час — є найбільш придатними для досягненняверховенства права у конкретному суспільстві з конкретною соціальною і юридичною історією, традиціями і юридичною практикою. Утім зазвичай юристи ігноруютьці питання і розпочинають з певного, часто недоречного у конкретній ситуації універсального бачення того, що верховенство права вимагає від правової системи.Це утворює системну прогалину в нашому розумінні. Стаття має на меті заповнитицю прогалину.