Логіку і право міцно пов’язують прагнення вивчити закономірностіповедінки, обумовлені раціональною діяльністю людей як інтелектуальних агентів.У статті виділено три ракурси розгляду такої діяльності — ситуації як її результат, діїагентів і самі агенти. Для логіки раціональна діяльність інтелектуальних агентіввиступає одним із предметів вивчення, а її об’єктом є категорії значення (логічноїістини) і вивідності (слідування), для яких у рамках різних формальних теорійможна побудувати неоднакові поняття. У статті сформульована позиція логічногорізноманіття та показано, у чому полягають відмінності у визначенні поняття слідування в деяких деонтичних системах, демонструється прикладне значення цихвідмінностей для моделювання раціональної поведінки, а також наводяться аргументи на користь того, що подібне різноманіття не веде до релятивізму абосуб’єктивізму. У статті робиться висновок про те, що логічне різноманіття робитьнеобхідним аргументацію як комунікативний різновид взаємодії інтелектуальнихагентів — людей, інститутів, експертних систем тощо, яка здатна стати ефективним інструментом реалізації комунікативного потенціалу правового регулювання іслужити раціональним механізмом визнання різноманіття нормативних систем усуспільстві, як інституціоналізованих, так і особистих.