Стаття присвячена проблемі обґрунтування конституційного конт-

ролю або співвідношення конституційного контролю та демократії. Головна теза

полягає у тому, що конституційний контроль обґрунтовується, з одного боку, тео-

рією принципів, а з другого — теорією аргументативного представництва. У статті

послідовно розкриваються три аргументи на користь конституційного контролю:

формальний (конституційний суд контролює дотримання парламентом конститу-

ційних прав), сутнісний (конституційний контроль покликаний надати додатковий

захист конституційним правам як позитивованим правам людини) і процедурний

(конституційний контроль є «аргументативним представництвом» народу).

Висновок полягає у тому, що розум виправдовує демократичний конституціона-

лізм, а конституційний контроль виявляється обґрунтованим як одна з необхідних

складових такого конституціоналізму.