Стаття присвячена з’ясуванню відношення між нормами права та поняттям істини, або пошуку відповіді на питання, чи є норми права об’єктивно істинними. Головна теза полягає у тому, що правові норми (так само як і норми моралі) є прескриптивними, а не дескриптивними, з огляду на що не можуть бути ані істинними, ані хибними. Але твердження про існування таких норм (нормативні речення) завжди істинні або хибні. У полеміці з Г. Кельзеном, Р. Дворкіним та Дж. Разом продемонстровано, як змішання норм і нормативних речень призводить до помилкових теорій, наприклад, переконання у тому, що у праві не може бути прогалин і суперечностей. Натомість, на думку автора, позитивне право може містити прогалини та суперечності, а правопорядок ґрунтується на загальній згоді щодо поняття права.