Стаття присвячена проблемі філософського осмислення та правової регламентації людської гідності. На підставі аналізу сучасної наукової літератури, міжнародних і національних правових актів та практики їх застосування доведено, що ідею людської гідності слід пов’язувати із цінністю людини й оцінкою її значення і місця в суспільстві та державі. Саме оцінний момент у вигляді моральної чи правової оцінки є суттєвим засобом впливу на поведінку людини, на основі якого формується еталон вимог, що виставляються до дій людей у конкретній ситуації з конкретного приводу. Ці вимоги стають особистими нормами дій лише у випадку, коли вони забезпечуються насамперед внутрішнім переконанням людини в їх корисності, вигідності, цінності як для неї самої, так і для інших людей. Людська гідність розглядається як самоцінність і суспільна значущість людини, що визначається існуючим рівнем суспільних відносин, загальносуспільними уявленнями про свободу, справедливість, рівність та виступає джерелом прав і свобод людини.