Стаття являє собою спробу виявити характер зв’язку між правом і прощенням у три етапи. Спершу висвітлено антропологічні передумови прощення як універсальної потреби пам’яті. На другому кроці окреслено географію дилем, що розгортаються навколо прощення у політико-правовій сфері. Зокрема, розглянуто проблему непростимого, проаналізовано інститути строку давності, амністії та помилування, а також феномен відновлювального правосуддя. Насамкінець розкрито значення прощення як позаінституційного горизонту права.