Історія правових учень розглядається як наукова і навчальна дис-

ципліна, що посідає важливе місце серед теоретичних юридичних дисциплін і в

системі юридичної науки й освіти в цілому. Її предметом є правові ідеї та цілісні

теорії (доктрини, вчення) мислителів минулого, їх зміст, виникнення, розвиток,

сучасне наповнення і зв’язки із суспільною практикою. Призначення історії право-

вих учень у системі юриспруденції визначається специфікою її функцій, напрямів

досліджень, теоретичним і практичним значенням для науки та суспільної практи-

ки. Доводиться вплив правових учень на розвиток державних інститутів. Спираючись

на власний практичний досвід викладача й адвоката, автор доводить актуальність

правових теорій мислителів минулого, небезпечність нехтування ними, значущість

історії правових учень як для теорії держави і права, так і для юридичної практики.

Ключові слова: історія правових учень, юридична наука, теорія держави і

права, юридична освіта, правові ідеї, актуальність правових учень, юридична прак-

тика.