У статті розглядаються зміни, які в умовах глобалізації зазнає правового регулювання. На низці прикладів автор демонструє, що таке регулювання «виходить» за межі національних держав і набуває транснаціональних форм. У зв’язку з цим потребують перегляду традиційні уявлення про правопорядок як про єдину ієрархічно організовану систему норм, встановлених (санкціонованих) державою та забезпечуваних (у разі потреби) її примусом. Держава багато в чому втрачає монополію на встановлення та підтримання правопорядку, формується глобальний правовий універсум, який, утім, не відрізняється узгодженістю між різними рівнями та формами регулювання. Глобалізація вимагає перегляду багатьох сталих теоретичних конструкцій юридичної науки та традиційно виокремлюваних системних утворень у праві. Зокрема, стираються відмінності між міжнародним і національним, приватним і публічним, м’яким і жорстким правом.