На основі культурологічного підходу в процесі осмислення ролі класичних теорій природного права Нового часу обґрунтовується точка зору щодо їхньої вирішальної ролі у створенні фундаментальних підмурків сучасної правової реальності. Висувається гіпотеза про особливість розвитку людства з періоду ХVІ–ХVІІ ст. до сьогодення, коли вирішального значення набувають наука, техніка і особливо право, що якісно кардинально змінило світ в економічному та політичному вимірах, і що надає підстави вважати цей період «другим осьовим часом» в історії. У вимірі правовому для такого твердження головним аргументом є поширення та інституалізація ідеї прав людини як рівного права «кожної» людини.