Метою цієї статті є вивчення та аналіз двох сучасних поглядів при- бічників партикуляризму у правовому контексті — Л. Феррайолі й Б. Челано.

В обох випадках вибір на користь партикуляризму розглядається у світлі питання про співвіднесення між собою конституційних принципів, але масштаб цього вибору є дуже різним для кожного із цих авторів. У випадку із Л. Феррайолі, який навіть не використовує термін «партикуляризм», переважна більшість конфліктів між принципами може бути вирішена шляхом застосування «абстрактних рішень», справедливих для будь-якого можливого випадку. Б. Челано, навпаки, стверджує, що переважання того або іншого з принципів, що діють одночасно, завжди має визначатися залежно від обставин конкретної справи, тому для нього не існує нічого подібного до «абстрактних рішень».

Сам автор статті виділяє три групи випадків: 1) прості справи, коли є наперед встановлене правило поведінки, що підлягає застосуванню без звернення до принципів; 2) випадки, коли правозастосовний орган стикається із повною відсутністю правила поведінки і має вирішувати справу за допомогою субстантивних принципів права; 3) складні справи, коли наперед встановлена норма є, але звернення до субстантивних принципів вказує на необхідність відхилення від неї при вирішенні розглядуваного випадку.