Сучасна епоха характерна значним зростанням числа міжнародних організацій, що відображає об’єктивну закономірність прогресу світової цивілізації. За ступенем інтегрованості серед них виокремлюються міждержавні об’єднання як постійно діючі правові утворення, які ґрунтуються на угодах держав. У таких союзах держави-члени встановлюють між собою певний правопорядок, по суті, формують власне право. 

Метою статті постають дослідження тенденцій сучасних міждержавних інтеграційних процесів, вивчення правових зв’язків у міждержавних об’єднаннях, виявлення конкретних форм і різновидів їх правових систем. Розглядаються характерні риси міждержавних утворень, основні ознаки їх правових систем, особливості структури в сукупності інституціональних, функціональних і нормативних частин, проблеми поєднання наднаціональності та суверенності у побудові. Аналізуються основні міждержавні правові системи, в тому числі співдружності як об’єднання держав, які координують свою діяльність у певних сферах; співтовариства, що являє собою централізовану форму міждержавного устрою на основі добровільного обмеження державами-членами істотних суверенних

прав на користь союзних структур; союзу як локального об’єднання держав на основі історичної та іншої близькості.