У статті аналізуються такі об’єкти порівняльного правознавства, як правовий простір світу, основні правові сім’ї, групи і співтовариства правових систем, співтовариства, що формуються, національні правові системи, право міжнародного співтовариства.

Основні лінії розлому правового простору світу проходять між правовими системами різних релігійних традицій, об’єднаних спільністю духовних (етичних) цінностей. Це — сім’ї християнської, мусульманської, індуїстської, буддійської, іудейської, конфуціанської, синтоїстської та язичницьких традицій права. Крім того, автор виділяє ще одну сім’ю правових систем, які засновані на запереченні духовних (етичних) цінностей і в основному притаманні тоталітарним державам.

Наступні лінії розлому правового простору світу, що визначають розподіл на групи і спільноти правових систем, обумовлені такими факторами, як спільні національні й історичні корені, структурно-функціональні та стильові особливості права.

У статті розглядаються також процеси формування нових груп і співтовариств правових систем, особливості розвитку національних правових систем, вплив міжнародного права на правовий простір світу і національні правові системи.