Неодноразово в історії порівняльного правознавства робилися спроби структурувати світовий юридичний простір за певними компаративними критеріями. Одним з таких рубрикаторів стали так звані ціннісні підстави виокремлення правових співтовариств, серед яких, на думку автора, є «стиль правового мислення», тобто образ (манера) інтелектуальної діяльності в правовій сфері і така онтологічна платформа, як «юридичний лібералізм».

Безумовною перевагою звернення до зазначених рубрикаторів автор вважає фактичну можливість юридичної науки на їх основі розкрити інколи незримі за фасадом юридичної догматики сторони правового феномена і створити в поєднанні з суто юридичними компаративними критеріями багатовимірну юридичну карту сучасного світу.