У статті здійснено ретроспективне дослідження зміни правового статусу Верховного Суду з часу його утворення і до сьогодні. Автор доходить висновку, що модель статусу найвищого суду країни, яка створена сучасним законодавством, є новою для вітчизняної практики. Проте сучасні світові моделі організації судоустрою мають таку практику. Також відстоюється точка зору, що запозичення певного зарубіжного досвіду сприятиме удосконаленню обраної моделі судоустрою та підсилить конституційноправовий статус Верховного Суду як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції.