У статті виокремлено чотири етапи становлення і розвитку інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони природи. Доведено наявність недоліків Адміністративного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки 1927 р. який, зокрема, забезпечував адміністративно-правову охорону невеликій кількості природних об’єктів. Виявлена нестабільність законодавчого регулювання у зазначеній сфері, що реалізувалася у постійних і непослідовних коригуваннях адміністративної відповідальності то в бік її пом’якшення, то посилення. Встановлені суперечності між декларативним змістом законів у природоохоронній сфері і нормами підзаконних актів, які уможливлювали безконтрольне знищення природних об’єктів.