Зміна парадигми розвитку українського соціуму з етатистської на людиноцентристську з неминучістю вимагає аналогічної зміни парадигми розвитку й української юридичної (правничої) освіти. Цього вимагають й інші небезпечні виклики, що постали перед нею: відсутність державної стратегії і взагалі будь-якої послідовної державної політики у сфері юридичної (правничої) освіти; академічна недоброчесність значної частини викладачів і студентів правничих шкіл, передусім корупція, пов’язані з професійною підготовкою правників і контролем її якості; відірваність сучасної правничої освіти від актуальних потреб суспільної практики та недо оцінка практичної підготовки правників ще у вишах; вкрай недостатня мотивація учасників освітнього процесу у юридичних (правничих) школах, передусім викладачів і студентів. Їхньому подоланню вирішальною мірою сприятиме прийняття Закону України «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії» та державного Стандарту юридичної (правничої) освіти в Україні.