Статтю присвячено системному аналізу проблем і визначенню основних напрямів, у яких має здійснюватися реформа української юридичної освіти. Автори, на основі аналізу сучасного стану української юридичної освіти, власних напрацювань і досвіду німецьких колег, формулюють конкретні пропозиції, спрямовані на досягнення поставленої мети. У статті розглядаються проблеми, пов’язані з відсутністю єдиних стандартів підготовки юристів; недосконалістю навчальних планів та їх перевантаженістю дисциплінами неюридичного профілю; недостатністю практичної складової у підготовці та слабкою орієнтацією навчального процесу на європейське законодавство та практику; низьким рівнем володіння фаховими іноземними мовами; використанням застарілих (радянських) конструкції та теорій як доктринального підґрунтя для навчальної та наукової літератури; необхідністю оновлення підручників і навчальних посібників з права; потребою покращення процедури оцінювання якості знань студентів і випускників.