Українське національне державотворення доби Української національно-демократичної революції і визвольних змагань 1917–1921 рр. поставило на злобу дня необхідність розв’язання цілого комплексу суспільно-політичних та соціально-економічних проблем, серед яких одними з найважливіших постали культурно-освітні питання віками поневоленого народу. У статті автор висвітлює широке розуміння і значення культури у державному будівництві загалом і періоду Української Народної Республіки доби Української Центральної Ради зокрема. Порушується питання ролі й відповідальності інтелігенції за творення та збереження духовних цінностей, моделювання політико-правової парадигми суспільного розвитку України напередодні і після повалення самодержавства й проголошення УНР. Акцентовано увагу на зв’язку загальної та правової культури і його проявах у добу УНР, висвітлено спробу молодої української держави вирватися з духовно-культурного простору Російської імперії і запровадити свою систему цінностей. Доведено важливу роль громадських організацій у творенні державних органів управління культурно-освітньою справою, а також у законотворчих процесах Української Народної Республіки.