У статті розглядаються актуальні для сучасної правозастосовної практики проблеми, пов’язані з повідомленням про підозру особам, які обіймають особливо відповідальне становище. Правова невизначеність норм права, що становлять інститут повідомлення про підозру зазначеної категорії осіб, зумовлює відсутність єдн ості слідчої і прокурорської практики, різні підходи сторін обвинувачення і захисту, неузгодженість позиції суддів. Особлива увага приділяється вирішенню питання про те, хто саме повинен повідомити про підозру судді, народному депутату України, депутату місцевої ради тощо. Наводиться тлумачення поняття «повідомлення про підозру». Зазначається, що повідомлення про підозру — це процесуальна дія, яка складається із певних етапів, кожен із яких має своє призначення, та без яких неможливо досягти мети повідомлення. Автор окремо зупиняється на питанні можливості надання прокурором доручення на вручення повідомлення про підозру, а також необхідності внесення прокурора, який зобов’язаний здійснити повідомлення про підозру згідно зі ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.