У статті зазначається, що у вітчизняній традиції питання про систему права є питанням про його структуру. Наголошується, що категорія «система права» належить до класичних інструментів юридичної догматики. Автори поділяють думку, відповідно до якої правові норми завжди утворюють систему права, принаймні у слабкому сенсі деяких логічних відносин зв’язаності між нормами. Стверджується, що сучасна система права має складну структуру: вона є поліструктурною та багаторівневою. Визначаються чинники побудови системи права, аналізуються її основні риси (єдність, узгодженість, диференціація та інтеграція, об’єктивність і суб’єктивність, стабільність та динамізм). Наголошується на значущості поділу права на публічне та приватне; проводиться розмежування відносин, що регулюються публічним і приватним правом; з’ясовується різниця у визначенні суб’єктів, взаємного становища, правового режиму; аналізується склад вказаних підсистем права. Досліджується історія виникнення поділу права на матеріальне та процесуальне, аналізується зв’язок між цими структурними елементами системи права. Визначається і наводиться характеристика основних елементів системи права: норми права, інституту права, підгалузі права, галузі права та підсистеми права.