Досліджується зміст суспільних відносин у сфері використання та охорони довкілля як об’єкта правового регулювання. Доводиться, що відносини щодо використання й охорони довкілля загалом та його окремих природних комплексів зокрема мають регулюватися екологічним правом, а відносини щодо використання та охорони окремих природних ресурсів — земель, лісів, вод, надр тощо — відповідними поресурсними галузями права — земельним, лісовим, водним, гірничим тощо. Аргументується висновок, що екологічне право та поресурсні галузі права є самостійними галузями правової системи України, а кодифікація норм екологічного права не може виходити за межі предмета його регулювання. Визначається структура системи земельного права України.