Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу законодавства і правової доктрини природи, системи та типологізації спрощених судових проваджень у цивільному процесі. Доводиться, що введення спрощених проваджень і процедур, з одного боку, — це спосіб забезпечення доступу до правосуддя завдяки зменшенню судових витрат і більш гнучкій процедурі з нижчим ступенем формалізації, а з другого — це спосіб зменшення державних витрат на судову систему та підвищення ефективності судового адміністрування.