Досліджуються питання реалізації повноваження суду щодо визначення у своєму рішенні такого способу захисту, який не суперечить закону відповідно до викладеної в позові вимоги особи, що впроваджується у проекті Господарського процесуального кодексу України. Наголошується, що введення у запропонованому варіанті в дію такого повноваження може призвести до обмеження дії принципу диспозитивності, порушення прав сторін і створення колізії зі ст. 20 Господарського кодексу України. Наводяться аргументи щодо доцільності наділення суду зазначеним повноваженням за певних умов, господарського суду — тільки за умови наявності згоди на це позивача, надання сторонам можливості надати нові докази у справі та до ухвалення рішення по суті справи.