Статтю присвячено аналізу обсягу арбітрабельності відповідно до українського законодавства у розрізі прийняття змін до процесуальних кодексів. Порушуються питання видового споріднення третейського судочинства та арбітражу, поділу третейства на внутрішнє і зовнішнє. Аналізуються категорії справ, які є неарбітрабельними у зв’язку зі своєю правовою природою або є такими внаслідок національних законодавчих обмежень кожної держави. Розглядається категорія публічного порядку як критерій можливості розгляду спорів в арбітражі. З погляду законодавчої техніки розглядаються норми проектних статей до Господарського процесуального кодексу України. Висвітлені недоліки і колізійні моменти запропонованих змін.