Назва статті | Доктринальні проблеми запровадження конституційної скарги в Україні |
---|---|
Автори | Михайло Савчин |
Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
Випуск | 12 / 2018 |
Сторінки | 39 - 54 |
Анотація | У статті здійснюється верифікація практики Конституційного Суду України (КСУ), яка із запровадженням конституційних скарг означає втілення надмірних обмежень у доступі до конституційного правосуддя. З точки зору поваги до гідності людини як провідної конституційної цінності аналізується природа прав і свобод людини, на основі чого розглядаються основні критерії прийнятності конституційних скарг. Проблематика розгляду конституційних скарг аналізується у контексті негативних і позитивних обов’язків держави, залежно від чого вирішується питання про те, чи істотний характер має порушення права як основоположного. Метою статті є розкриття доктринальних проблем запровадження конституційної скарги у світлі конституційних цінностей і принципів. Ці проблеми розглядаються через засади цілісного, автономного, динамічного та міжнародно-конформного тлумачення конституції як “відкритої” правової матерії на засадах юридичного силогізму. Спростовано розуміння прав людини як замкнутої системи понять, концепту конституційної юстиції як “суду права” та сформульовано підхід щодо ціннісно-цілісного розуміння прав людини при вирішенні конституційних скарг. При юридичній аргументації рішень КСУ істотне значення має додержання правил юридичного силогізму, який з урахуванням природи конституційної юстиції має потрійний характер: 1) визначати фактичний склад справи, беручи до уваги вимоги встановлення конституційності процедури ухвалення правового акта; 2) наскільки істотним та значущим для національної правової системи є порушення суб’єктивного публічного права; 3) субсидіарність конституційної скарги у систематиці правового захисту. Для розуміння основоположного характеру права, щодо якого скаржник домагається захисту перед Судом, має важливе значення вертикальна і горизонтальна структури права: 1) вертикальна структура прав людини характеризує відносини між державою та індивідом, з огляду на які держава несе обов’язок захисту особи від порушень з боку інших органів влади чи третіх осіб, а також забезпечення доступу до певних матеріальних і духовних благ; 2) горизонтальна структура прав людини зумовлює розуміння конституції як правопорядку, що встановлює гарантії взаємовідносин між приватними особами на засадах еквівалентності та рівності. Це дасть змогу скаржникам доводити перед КСУ порушення їхнього суб’єктивного публічного права як основоположного і значущого для правової системи.
|
Ключові слова | конституційна скарга; конституційні цінності; людська гідність; права і свободи людини; прийнятність конституційних скарг; сутнісний зміст права |
References | List of legal documents |
Електронна версія | Завантажити |