| Назва статті | Захист прав людини від злочинних посягань – новий доктринальний підхід |
|---|---|
| Автори |
ПАВЛО СЛОБОДЯНЮК
|
| Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
| Випуск | 5 / 2018 |
| Сторінки | 196 - 206 |
| Анотація | Конституцією України закріплено норму, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, та встановлено, що ці права і свободи захищаються судом. Це положення розкрите у ряді рішень: у Європейській конвенції щодо відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів (24 листопада 1983 р.) стосовно необхідності відшкодування потерпілому шкоди, що не тільки полегшить, наскільки це можливо, травму і страждання, яких він зазнав, а також припинить соціальний конфлікт, спричинений злочином; у рішеннях Конституційного Суду України (25 листопада 1997 р., 23 травня 2001 р.) щодо удосконалення законодавства стосовно розвитку та розширення судового захисту прав і свобод людини. Метою статті є аналіз окремих проблем, пов’язаних із забезпеченням прав людини від злочинних посягань у контексті нових доктринальних підходів у межах кримінально-правових відносин. Звернено увагу на прогалини у конституційному, кримінальному і процесуальному законодавстві України, які регулюють правовідносини судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів досудового розслідування і прокуратури з боку громадян, права і свободи яких порушуються злочином. Обґрунтовано, що права потерпілих від злочину осіб повинні максимально можливо захищатися уже на стадії досудового розслідування кримінального провадження, тобто до розгляду судом кримінальної справи по суті та захисту судом прав потерпілого. Пропонується доктринальне вирішення проблеми поняття потерпілого шляхом визнання його не тільки стороною кримінального провадження, а й суб’єктом кримінально-правових відносин, завдяки чому зміниться погляд на правову природу відносин щодо забезпечення її прав і свобод. Доведено, що людина, яка потерпіла від злочину, перебуває за рамками кримінально-правового відношення “держава злочинець”. Водночас як жертва злочинного посягання людина не залишається взагалі поза межами правовідносин. Кожна людина, яка перебу до ст. 3 Конституції України держава відповідає перед кожною людиною за свою діяльність та має обов’язок перед людиною утверджувати і забезпечувати її права і свободи. Кожна людина має право на захист державою її прав і свобод від злочинних посягань на них, а також на відновлення порушеного злочином права або компенсацію завданої правам людини шкоди. Тому особа, що потерпіла від злочину, перебуває з державою у конституційно-правових відносинах, в рамках яких для держави виникають обов’язки щодо забезпечення особі права на захист, відновлення порушених злочинним посяганням прав, компенсацію завданої шкоди. У зв’язку із цим немає потреби змінювати потерпілу від злочину особу в суб’єкта кримінально-правових відносин, які виникають з приводу скоєння злочину між державою та злочинцем, а не з приводу наслідків злочину, які можуть мати місце, а можуть і не виникнути. Пропонується запровадити презумпцію правоти потерпілого, як противагу презумпції невинуватості, що не суперечитиме таким засадам судочинства, як “рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом” та “змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості” (ст. 129 Конституції України, статті 10, 22 Кримінального процесуального кодексу України). В умовах сучасного реформування кримінального процесуального законодавства необхідні концептуальні зміни з тим, аби потерпілий від злочину набув статусу фігури номер один у кримінальному провадженні. Врешті, одним із правових наслідків вчинення злочину має стати реальне, повне і швидке відновлення справедливості в інтересах потерпілого, територіальної громади та держави в цілому.
|
| Ключові слова | доктрина; засада; захист; права і свободи; потерпілий; злочин; відшкодування шкоди |
| References |
List of legal documents
Legislation
Bibliography
Authored books 2. Banchuk O ta inshi, Vidshkoduvannia poterpilym vid nasylnytskykh zlochyniv: yevropeiski standarty I zarubizhne zakonodavstvo [Compensation to victims of violent crime: European standards and foreign law] (Moskalenko O M 2015) (in Ukrainian). 3. Chaiun M ta inshi, Pravovi pozytsii Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy v rishenniakh i vysnovkakh (1997-2003) [Legal Positions of the Constitutional Court of Ukraine in Judgments and Conclusions (1997-2003)] (Atika 2003) (in Ukrainian). 4. Skrypniuk O, Konstytutsiine pravo Ukrainy [Constitutional Law of Ukraine] (In Yure 2010) (in Ukrainian). Edited books 5. Yevhrafov P (red), Konstytutsiinyi Sud Ukrainy: Rishennia. Vysnovky. 1997-2001 [The Constitutional Court of Ukraine: Judgment. Conclusions. 1997-2001] (Iurinkom Inter 2001) (in Ukrainian).
Conference papers 6. Muzyka A, ‘Model kontseptualnoho onovlennia statusu poterpiloho vid zlochynu’ [‘The Model for Conceptual Update of the Status of the Victim of a Crime’] v II Lvivskyi forum kryminalnoi yustytsii “Pravova reforma u sferi kryminalnoi yustytsii: kliuchovi parametry ta prohnoz podalshoho rozvytkuˮ: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia [the Second Lviv Forum of Criminal Justice “Legal Reform in the Criminal Justice Domain: Key Parameters and Forecast of Further Development”: International Scientific and Practical Conference] (Vaite 2016) (in Ukrainian).
|
| Електронна версія | Завантажити |