У статті представлена класифікація соціальних протиріч, обумовлених економічними, моральними та ідеологічними деструктивними процесами, що відбулися та відбуваються в Україні. Це допоможе у подальшому об’єктивно оцінити їхню роль у системі криміногенної детермінації. Метою статті є кримінологічний аналіз правової природи соціальних протиріч від загальносоціального до індивідуального рівнів, обставин та факторів, що їх викликають, та їхньої ролі у системі детермінаційних зв’язків, що зумовлюють злочинність. Виходячи з цього протиріччя розглядаються крізь призму соціологічного підходу як взаємодія протилежних суспільно значимих відносин, що пов’язані з розбіжностями між інтересами та цілями різних соціальних груп і спільнот, інтересами особи та суспільства. Встановлено, що соціальні протиріччя впливають на формування ціннісних орієнтацій, які створюють внутрішню основу особистості, мають певну автономність та виконують функцію механізму саморегуляції поведінки. Відмінність та природою, мобільністю, вразливістю до зовнішнього впливу, що визначає інтеграцію в нові стереотипи поведінки, зокрема злочинної. Порушуються питання впливу соціальних протиріч на правосвідомість, правову культуру особи на індивідуальному рівні в умовах демократичного суспільства. Автори доходять висновку, що розв’язання соціальних протиріч та мінімізація їхніх негативних наслідків сприятиме зниженню показників злочинності та криміногенної напруги у суспільстві, сформує підґрунтя для поважного ставлення до закону, сприятиме дотриманню правових норм (правомірній поведінці) виходячи з усвідомлення їхньої справедливості та користі для особи і суспільства. Стверджується, що належний рівень правової інформативності щодо чинного законо давства, його об’єктивності та справедливості формує правильне ставлення до його виконання, а відповідно – відіграє значну роль у запобіганні злочинності та правовому вихованні особистості.

Bibliography 
 

Authored books 
1. Kostenko O, Kultura i zakon u protydii zlu [Culture and Law in Combating Evil] (Ataka, 2008) (in Ukrainian). 
2. Kudrjavcev V, Pravovoe povedenie: norma i patologija [Legal Behavior: Norm and Pathology] (1982) (in Russian). 
3. Yuzikova N, Zlochynnist nepovnolitnikh: osoblyvosti, suchasni tendentsii ta zakhody zapobihannia i protydii yii [Juvenile Delinquency: Specifics, Current Trends and Measures of Its Prevention and Combating] (Bila K. O., 2016) (in Ukrainian). 

Chapters in an edited books 
4. Albrecht Peter-Alexis, Pravove i politychne ese pro rozvytok v systemi kryminalnoho pravosuddia Nimechchyny [Legal and Political Essay on the Development in the Criminal Justice System of Germany] in Peter-Alexis Albrecht and others (eds) Ukrainy vlasnyi shliakh. Der Eigene Weg der Ukraine [Ukraine’s Own Way] (BWV: Berliner Wissenschafts-Verlag, 2013) (in Ukrainian). 

Journal articles 
5. Zakaliuk A, ‘Teoretychna kharakterystyka ta obgruntuvannia systemy derzhavnoi protydii proiavam zlochynnosti’ [‘Theoretical Characteristics and Justification of the System of State Counteraction to Manifestations of Crime’] (2012) 1–2 Pravo Ukrainy 216 (in Ukrainian). 
6. Nomokonov V, ‘Osobennosti jevoljucii prichin prestupnosti v postsovetskoj Rossii’ [‘Specifics of Crime Causes Evolution in the Post-Soviet Russia’] (2013) 1 Sojuz kriminalistov i kriminologov 65 (in Russian). 
7. Tatsii V ta Sviatotskyi O ta Smekhova A, ‘Pravova systema Ukrainy: chas zmin’ [‘Legal System of Ukraine: Time for Changes’] (2012) 1-2 Pravo Ukrainy 10 (in Ukrainian). 

Websites 
8. Sociologija: Jenciklopedija [Sociology: Encyclopedia] (dic.academic.ru, 20 serpnia 2018) accessed 20 August 2018 (in Russian).