Національні традиції народовладдя в Україні мають багатовікову історію. Унікальність історії становлення та розвитку інституту народовладдя в Україні полягає не лише в тому, що воно має власні глибинні корені та давні традиції. Втрачаючи та знову виборюючи власну державність, український народ навіть у часи, коли був роз’єднаний сусідами-державами, підтримував ідею народовладдя з надією, що воно стане у майбутньому основою відро дження Української державності. Народовладний контекст українського національного менталітету включає волелюбність і розвинутий індивідуалізм та є тією силою, яку майже неможливо знищити. Тяглість до народовладдя і справедливості була характерною рисою українців у тисячолітній історії національної державності. Для українського народу в процесі становлення та розвитку української державності особливим було і є прагнення до упорядкованості у суспільстві, демократії, народовладдя, що концентрується у праві, справедливості, правді, котрим протистоять неправда, кривда. Прагнення до порядку і народовладдя належить до тих визначальних рис, які формувалися українським народом упродовж усього періоду його існування. На становлення інституту народовладдя в Україні значно впливав високий духовний рівень українського народу (цінування справедливості, добра, щирості, доброзичливості, миролюбства, працьовитості, гідності, чесності, толерантності тощо).

Метою статті є визначення інституту народовладдя як невід’ємної складової української державно-правової традиції; аналіз традиції народовладдя в Україні як закономірності розвитку демократичних процесів та визначення особливостей національного державотворення.

Становлення інституту народовладдя тісно пов’язано із зародженням і розвитком українського державотворення. Найдавнішою формою прямого народовладдя в Україні було віче – народні збори громади чи міста, де кожен мав право висловлювати свою думку. Віче було важливим інститутом українського звичаєвого права і відоме вже в добу племінного ладу. На зборах роду, племені обиралися старійшини, пізніше – і воєначальники. Віче характеризувалось як вияв волі народу, народ- ної влади або народовладдя.

Під впливом традицій шляхетських сеймиків та елементів староруського віча, у Запорізькій Січі сформувалася традиція проведення козацьких рад. Козацька рада була основоположним інститутом народовладдя Запорізької республіки.

Подальший розвиток інституту народовладдя в Україні пов’язаний зі становленням і розвитком Українського конституціоналізму, який має власні особливості, серед яких провідне місце посідають демократизм, повага до суспільних та індивідуальних прав. Ці засади формувалися упродовж століть відповідно до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Активізація розвитку інституту народовладдя в Україні відбулася у період Української Народної Республіки/Західноукраїнської Народної Республіки, котрий представлений низкою конституційних актів та проєктів, які продемонстрували правову й політичну зрілість українців під час спроби відновити національну державність у 1917–1923-х роках.

Події останніх років в Україні показали, що віче, яке нині більш відоме як мітинг, відіграло важливу роль у політичному житті нашої держави, особливо під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Проте українці відстояли національну гідність, продемонстрували всьому світові прагнення до волі й свободи, яке в українців є сильнішим навіть за смерть. Героїзм і жертовність борців за волю України сьогодні також допомагають нам в обороні державної самостійності та демократії.

Bibliography

Authored books

1. Bedrii M, Kopni sudy na ukrainskykh zemliakh u XIV–XVIII st.: istoryko-pravove doslidzhennia [Land Courts in Ukrainian Lands in the Fourteenth and Eighteenth Centuries: a Historical and Legal Study] (Halytskyi drukar 2014) (in Ukrainian).

2. Eikhelman O, Proekt Konstytutsii – osnovnykh derzhavnykh zakoniv – Ukrainskoi Narodnoi Respubliky [The Draft Constitution – the Basic State Laws – the Ukrainian People’s Republic] (SUD 1921) (in Ukrainian).

3. Hrushevskyi M, Ocherk ystoryy ukraynskoho naroda [Essay on the History of the Ukrainian People] (Lybid 1990) (in Russian).

4. Myronenko O, Svitoch ukrainskoi derzhavnosti. Polityko-pravovyi analiz diialnosti Tsentralnoi Rady [Light of Ukrainian Statehood. Political and Legal Analysis of the Activities of the Central Rada] (1995) (in Ukrainian).

5. Mytsyk Yu ta Bazhan O ta Vlasov V, Istoriia Ukrainy [History of Ukraine] (3-tie vyd dopov i pererobl, Vyd dim “Kyievo-Mohylianska akademiia” 2010) (in Ukrainian).

6. Pankevych I, Tradytsiia vybornosti vlady v Ukraini [The Tradition of Electing Power in Ukraine] (LNU imeni Ivana Franka 2015) (in Ukrainian).

7. Shcherbytskii O, Sudy v byvshem Velykom kniazhestve Lytovskom [Courts in the Former Grand Duchy of Lithuania] (Vylna 1912) (in Russian).

8. Sichynskyi V, Chuzhyntsi pro Ukrainu [Foreigners About Ukraine] (Slovo 1991) (in Ukrainian).

9. Svorak S, Polityko-pravova dumka Ukrainy ХІХ–ХХ stolit pro narodovladdia [Political and Legal Opinion of the Nineteenth and Twentieth Centuries of Ukraine on People’s Rule] (Vydavnytstvo Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stefanyka 2015) (in Ukrainian).

10. Terliuk I, Istoriia derzhavy i prava Ukrainy (Donovitnii chas): navchalnyi posibnyk [History of the State and Law of Ukraine (Pre-Old Time): A Textbook] (Atika 2006) (in Ukrainian).

11. Todyka Y, Osnovy konstytutsyonnoho stroia Ukrayny: uchebnoe posobye [Fundamentals of the Constitutional System of Ukraine: Textbook] (Fakt 1999) (in Russian).

12. Tyshchyk B ta Boiko I, Istoriia derzhavy i prava Ukrainy [History of the State and Law of Ukraine] (In Jure 2015) (in Ukrainian).

13. Tyshchyk B, Zakhidno-Ukrainska Narodna Respublika (1918-1923). Istoriia derzhavy i prava [Western Ukrainian People’s Republic (1918–1923). History of the State and Law] (Triada plius 2004) (in Ukrainian).

Edited books

14. Hrushevskyi M, Istoriia Ukrainy-Rusy [History of Ukraine-Rus], t 1 (Sokhan P holov redkol, Naukova dumka 1994) (in Ukrainian).

15. Stavniichuk M, ‘Formy bezposerednoi demokratii’ [‘Forms of Direct Democracy’] v Konstytutsiine pravo Ukrainy [the Constitutional Law of Ukraine] (Pohorilko V red, Naukova dumka 2002) (in Ukrainian).

Encyclopedias

16. Chekhovych V, ‘Ukrainska holovna vyzvolna rada’ [‘Ukrainian Chief Liberation Council’] v Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia], t 6: T-Ya (Shemshuchenko Yu vidp red, Ukrainska entsyklopediia im M P Bazhana 2004) (in Ukrainian).

17. Chukhlib T, ‘Pakty ta konstytutsii zakoniv i volnostei Viiska Zaporozkoho 1710’ [‘Covenants and Constitutions of the Law and Liberties of the Zporoshye Troops 1710’] v Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of Ukrainian History], t 8: Pa-Pryk (Smolii V holov redkol Naukova dumka 2011) (in Ukrainian).

18. Shcherbak V, ‘Zaporozka Sich’ [Zaporizhzhya Sich] v Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of Ukrainian History], t 3: E-Y (Smolii V holov redkol, Naukova dumka 2005) (in Ukrainian).

19. Vehesh M, ‘Karpatska Ukraina’ [‘Carpathian Ukraine’] v Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of Ukrainian History], t 4: Ka-Kom (Smolii V holov redkol, Naukova dumka 2007) (in Ukrainian).

Journal articles

20. ‘Osnovnyi zakon “Samostiinoi Ukrainy” spilky narodu ukrainskoho’ [‘The Basic Laws of Independent Ukraine is the Union of the Ukrainian People’] Samostiina Ukraina (1905) (in Ukrainian).

21. Kubiv S, ‘Stolittia svobody y nezlamnosti’ [‘An Age of Freedom and Unbreakability’] (2017) 3 Pravo Ukrainy 9-10 (in Ukrainian).

22. Yermolaiev V, ‘Viche v Kyivskii Rusi: pytannia kompetentsii (IX – seredyna XII st.)’ [‘Viche in Kievan Rus: Issues of Competence (IX – mid-XII century)’] (2002) 24 Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy 45-55 (in Ukrainian).